Змінився знову день на ніч…
Не головне, не в тому річ,
А річ у тому, що вона
Все згадує палкі слова.
Слова, що квітами цвіли,
Їхні вінки пливли в воді…
І голос вічністю лунав,
Він так тримав, не відпускав…
"Що це було?"- згадалось їй.
Вона вивчає мозок свій,
Черговий кадр життя подій,
Що налетів, як буревій.
Кохання виром зве в потік,
Вони забули про свій вік.
Не обирає та іскра,
Безжально скошує серця.
У неї посмішка цвіла…
І нічка з Місяцем пливла…
Та мила згадка, як вино –
П’янила душу, так, було!..
ND💞
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
