ТАК ЗИМНО…

Так зимно…
Лягли сніги на рими й строки.
Слова снують поодинокі,
Закриті вислови й думки…

Немов ін’єкція від болю,
Стає байдуже власна доля
І спокій, ніби на віки…

Що далі?
Настане край і цій печалі.
І холоди зійдуть зухвалі.
Нові напишуться рядки.

Надія вся на теплу весну,
Щоб якось крига з думки скресла
Й життям задихали садки.

І знову…
Почує світ вкраїнську мову,
Чарівну пісню колискову,
Про мир і спокій на землі.

Народяться в любові діти.
Зростуть найкращі в світі квіти
Й запахне хлібом на столі.

Та мати…
Що сина втратила, солдата,
Ночами вже не буде спати
Й залишиться у тій зимі…

Не пахнуть більш для неї квіти,
Нема чому в житті радіти,
Вік доживаючи самій…

Барчук Р
2.02.23
Барчук Раїса