Так, я знову подряпала тіло
Чимось гострим – що під рукою.
Ти пробач, просто я не хотіла…
І боялась сваритись з тобою.
Ти підеш, а я буду самотня,
Геть одна серед тисяч людей.
Ти залишиш по сóбі безодню,
Що застигне мені між грудей.
А тоді, як дощі, мої сльози,
Напуватимуть квіти в полях.
І гримітимуть схлипи, як грози,
Щоби чула мене вся земля.
Ти підеш, і залишаться рани –
Я ж сама і зроблю їх колись.
Все, що було між нами, – не марно,
Та на мене тепер не дивись.
Олечка
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
