Любов – вона різна:
Терпка, взаємна й потаємна.
Або крихка, як той кришталь,
Як птах: відпустиш — він у даль.
Любов, як музика, лунає в душі,
Серця пливуть, ніби човни у морі.
Відкриваються небеса, як ворота,
Коли кохання обминає у хвилі.
Під легким вітерцем серця танцюють,
Плавають в океані незнання.
Буває так, що людина – мрія,
Нема кохання без зітхання.
Люби, людино, цілий світ,
Нехай він потоне в коханні.
Запамʼятайте: світ – один,
А Ви одні у світі цьому!
Настане день, і Ви знайдете…
Ті рідні очі – блискучі й чисті,
Відблиском у них є сіра блакить
Й бажанням Вашим буде потонути в них.
І Ви знайдете міцні руки,
Які триматимуть Вас увесь час.
І ті губи – пʼянкі вуста,
Котрі казатимуть: "Я кохаю тебе…"
Запамʼятайте лиш одне:
Кохайте по-дитячому, сміливо та впевнено.
І лиш тоді кохання щирим буде.
І разом ми усе подолаємо.
Софія Дмитрієва
