Згасле сузір’я, розірвані координати,Стерта мить у тумані блукає,Холодний алебастр стискає світанки,Попелясті сліди ведуть до розлому.
Лезо в словах, вигорілий страх,Занепад думок, прокляття в душі.Первозданий крик падає в урвище слів,Стихаючий подих тане в імлі.
Крижані очі тримають застигле відлуння,Нестримна печаль осідає, як пил.Межа вже розмита, скресає мовчання,А омана зникає вже без сліду.
milahvl
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
