Вона — мов витвір, справжнє диво,
В очах — вогонь дитячих мрій,
І в погляді, що грає жваво,
Є щось колюче, як струм мій.
Бачила би ти себе очима
Моїми — втомленими вже,
Де ти така ніжна, жіночна,
Образ твій — диво без межі.
У слові «шикарно» стільки змісту,
Таємних барв і глибини,
А спілкування — то мов прірва,
Де вузькі ходи, мов сни.
Я певна — хтось помітить диво
Твоїх усмішок, легких рухів,
Усе в тобі — таке щасливе,
Таке святе серед хвилювань і мук.
Ти — промінь перший поміж квітнем,
Що землю гріє і цвіте,
І перший сніг, що ніжно, вміло
Обпікає шкіру, як життя мете.
Ти — мов картина таємнича,
Що не усім дана збагнуть,
Які ж фарби тебе насичують,
Що змушують так сяяти і жить?..
Маргарита Пилипчук
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
