І знову ти ненавидиш себе?
Скільки будеш ще жалітись,
Що сил твоїх уже нема?
Ти хочеш здатись…
Я скажу — не смій!
Захочеш опустити руки —
Я скажу — не смій!
Бо ти — це більше, ніж цей біль,
Ти не лише втома й сум,
А сила, що зростає з ран,
Що проростає крізь обман.
Віршів багато — і це факт.
Природа, радощі, натхнення…
Але не знаходжу тих,
Що піднімають із апатій й депресій.
Тож хай цей стане тим,
Що не дасть тобі впасти.
Дихай, будь, іди вперед,
Не важливо, скільки літ.
Ти потрібна цьому світу,
Ти не тінь і не секрет.
Навіть якщо темнота,
Навіть якщо все болить —
Ти знайдеш у собі силу
Щоб піднятись. Щоб прожить.
Останній друг
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
