Твоє кохання

Твоє кохання – мов весняний світанок
З якого віє холодом легким
Серце – якесь збіговисько коханок
Хіба ж то є воно таким палким?

Та все ж люблю я твої сіро-сині очі
В яких покірно так тонула в день і в ніч
Я поринаю у свої думки щоночі
Боячись зловити сонний параліч

Я дякую тобі за цінний досвід
Який запам’ятаю точно не на рік
Твоє кохання залишиться світанком
А я закурю десь неподалік
Сонік