Твої очі

Кораблі тонуть в океані.
Романтики у своїх снах.
А, я тону в твоїх прекрасних-
Твоїх, темно-карих очах.
Твої очі глибокі, чарівні.
Вони не земної краси!
Вони такі тендітні
Як, крапелька ранньої роси .
У них є, і щастя й тривога.
І печалі достатня глибина!
Тому, потонув я в них з головою!
І не можу знайти дна…
І де б не носила мене доля.
В якому б огні не палав-.
В твоїх очах , є воля!
Я на завжди запам’ятав .
Ці очі уміють прощати.
Любити уміють теж.
І як ,їх можна не взнати?
Як не любити без меж?
Хоч мало з тобою знайомі
Пішов лиш, п’ятнадцятий день!
Але , дивлячись тобі в очі.
Я хочу співати пісень
Незнаю, чи довго так буду
Скільки ще, бачитиму їх у снах.
Ніколи не забуду
Глибину доброти в цих очах.
І якщо, я раптово десь зникну
І життя віднесе мене в даль.
З далечінь тобі крикну…
Мене тішить в них , і печаль.
Коли воювать буду, в полю.
Й над мною голубка пролетить.
Я згадаю очей волю
І полегшення прийде на мить!
Коли троянду, я побачу у садочку.
Уявлю блиск цих очей!
Присяду тихо в холодочку,
Згадаю кращу із людей!
Олександр