твій силует побачать мої очі
пробігши поглядом те саме місце в парку
відчую шкірою тепло сирої ночі
в яку ми цілувались до світанку
тебе я більше, чуєш, не зустріну
тепер одне ми одному чужі
я згадки згодом всі свої покину
гостріші за наточені ножі
йде місяць, шостий, дев’ять, рік минає
окремо я живу своїм життям
час спільні миті з пам’яті змиває
лікує душу повним забуттям
Уляна Шемонаєва
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
