У драмтеатрі настала тиша,
І тільки вітер неначе свище,
Не чутно гомін. Погасло світло.
На сцені просто життя розквітло.
Герої грають у цій виставі.
Вбрання і ролі у них яскраві,
Й здається наче це їх життя,
Відображають так почуття.
І кожну сцену, та й кожен акт,
Розповідають все точно в такт.
Бурхливі дії, як наче злива,
Але герої ідуть сміливо.
Сцена – це жести, о́брази, трюки,
Актора життя – майже без скуки.
Все! Зачиняє завіса виставу.
Чутно лиш оплески з залу і: – Браво!
Анна Стоєва
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
