Світ із абсурду, де актори грають,Сцена згоріла, та люди чекають.Попіл на губах, слова, що згорають,Ланцюги огортають, та їх зривають.
Світло вмирає у чорному літі,Я правлю словом – володар без страху.Неонова сталь, що ріже цю тишу,Продають свою душу за право горіти.
Боги тут мовчки кладуть свої маски,Рвані афіші – пророчий наказ.Світ цей театр, і якщо в ньому грати,Я вибираю роль із вічного часу.
Моя душа – інструмент, витриманий у пеклі,Я рву цей світ у прогалини, без права на спокій.Через полум’я розбитих акордів,Де голос – це крик, що ніколи не зникне.
Грім замінив мене, тепер я палаю,Крик на хвилях, у відчутті присутності.Моє ім’я, як честь, зазначене у часі,Шрам на кожній душі, де сни на паузі.
milahvl
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
