Тебе нема

Тебе немає рівно рік…
Моя душа кричить від болю
І рине в порожнечу крик,
І серце рветься геть на волю.
Ти зник,ти щез… Тебе нема.
Без тебе в світі стало млосно
І не потрібна вже весна,
За день я стала враз доросла.
Тебе немає роки два…
А туга досі не минає.
І котиться з очей сльоза
Але вона не помагає.
І що ж тепер? І як же так?
Чому покинув одиноку.
Одна топчу життєвий шлях,
Яка ж усе ж доля жорстока.
Тебе немає роки три…
Так рік за роком плине-лине.
І хоч минули ці роки
Я пам’ятаю ті хвилини
Минуло майже все життя
Ох,як давно де ми розсипались.
Та я ввійду у небуття
Щоб знов навіки ми кохались.
Любава Волошин