Тебе не люблю я…

Як тільки я лину своєю рікою,
Мене ти обіймеш своєю рукою.
Хай легко і щиро наша дружба вʼється.
Між нами любов? Чи мені це здається?

Як тільки я знову про тебе згадаю,
У мене в душі метелики пурхають.
Ми — юні закохані, палають серця,
Злились воєдино любовні моря.

Як тільки піду я своїми шляхами,
Мене ти зупиниш своїми словами.
Тебе не люблю я — у цьому вся річ,
Жахливо впливає на мене ця ніч.

Тебе не люблю я… Кохаю тебе!
Говорить не мозок, а серце моє.
І попри розлуку, і відстань, і час
Доля неодмінно знову зведе нас.
Еталіс