До цього я ніколи не стрічала
Такої суміші бурхливих рис.
Краси, що так мене зачарувала,
Й очей, немов вода, що омиває мис.
От глянеш, й наче пекла то цариця,
Краси якої недостойні небеса.
Прийшла на Землю темна, як зіниця,
Щоб показати, що таке краса.
І серед саду квітів то троянда,
Що вабить таємничою красою.
Як передбачила Пріамова дочка, Кассандра,
Ахейці повалили Трою.
Як впала величава Троя,
Так впаду я, навіть без бою –
Перед царицею не встою,
Лиш один погляд, й я без зброї.
Маринович Надія
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
