Тече між нами сонячне тепло –
останній спалах стомленого літа.
Діди гуділи сонно: ,,Напекло ж".
А хтось зронив так мудро:
,,Будем жити".
А я бентежусь, наче щось гублю
Чи, може, вже навіки розгубила.
А я в житті цім, мабуть, однолюб.
Спасибі, літо, що я маю крила.
Спасибі, літо, я іще жива.
Мінорні гами зав’язались в серці.
І журяться в мені пісень слова,
І трохи гірко, наче після перцю.
Тече між нами сонячне тепло,
неначе наполохана пташина.
Доземно уклонюсь йому чолом
Й зі мною разом – молода пташина.
Тече між нами сонячне тепло…
Тетяна Сугалова-Катрич
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
