Тече річка синя, мов перлиста стрічка,
В серці природи таємниці відкриває.
Обіймає вода зелені береги,
Пестить та годує живою силою.
Її вода чиста, як сльоза небесна,
Споконвіку в ній мудрість природи живе.
Ллється, мов мелодія, ласкава й тиха,
В серцях людських проміння надії дарує.
Тече річка синя, як жива істота,
Розмовляє зі мною мовою водяною.
Її хвилі лагідні, мов ніжний поцілунок,
Запрошують у світ загадковий і дивовижний.
На дні її таємних кришталевих глибин
Сховані скарби й перлини безцінні.
Серце річки б’ється, співає свою пісню,
І з нею співають усі дерева й кущі.
Синій колір річки, як небесний покрив,
Мов символ вічності та глибини води.
Вона, як мати, годує та оберігає,
Дарує життя і надію, щоб цвіла природа.
Тече річка синя, мов вічний оберіг,
Де мрії здійснюються і серце знаходить свій спокій.
Нехай завжди з нею пливуть мрії й надії,
І доля кожна знає: річка – це життя, як крило віри!
Павелко Михайло
