Те дерево в Саду — воно для нас священне.
Під ним ми споглядали небо в надвечір’я.
Було то диво незбагненне,
Коли з цілунками ми загубилися в сузір’ях.
Не перерахувати тих зірок на небі.
Їх мільярди, а може й навіть більше.
Ти говорив, що окрім мене нікого вже не треба.
Словами мою душу, закохану, потішив.
І я повірила тобі, повірила коханню,
Зірвала плід із древа, — який же він смачний!
Не змій спокусник, а чорна кішка пробіглася між нами.
Вона тебе від мене украде!
Сьогодні я прийшла до дерева у сад,
Аби зрубати аж під корінь, знищити його.
І краще посаджу на цьому місці виноград,
Щоб не згадати й імені твого…
01.03.2024
Мотря Рутенія Черлена
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
