Була тиха літня ніч
Наставала ранкова тиша…
Та раптом прийшла війна,
Яку не чекали.
Народи в дружбі жили,
Сонце – сідало…
Горя не знали,
Запалала зірниця- ,
Хлопців наших забрали
У зеніті, сонце промінням бє…
А там , гранати і рушниці,
Наші молодиці.
Ліса, поля, наші землі , озера…
Захищали як могли,
Стали друзі як враги
І зазнали ми біди.
Забувши сміх, деклорації пусті…
А на полі там, бої, бої-,
Як богато наших хлопців,
На чужій землі…
Йдуть по міному полю-,
Бідні вони,
За свою Україну !
Померли вони.
А другі, всі на війні…
У горячом бою-,
Вони полягли.
Зорі ясні не світили,
Птахи не летіли…
Тільки до Бога, лунали слова,
Боже поможи !
Україну збережи !
Нас захисти !
Зупини цю війну !
Нас ні кому не здолати,
Ми не будем воювати.
Горе й біль, ми незабудем-
В нас буде істина своя:
Любові, Миру,
Щасття , і добра.
Ми будем Святкувати !
Україна буде процвітати !
Життя щасливе ми будем мати…
Уже без війни,
У любому краї-,
На своїй Україні !
Та на нашій, любій землі.
АРИНА ЭРНЕСТ
