Тихий берег яскраво-зелений…
Приласкалися хвилі рукою…
Світлий день,
похоже, червневий…
Бинда, вплетена поміж косою…
Котить хвиля до зілля,
між верби…
Під ногами пісок розстелився…
Нема вітру, сни, наче, стерли,
Не відчула, щоки не тулився.
Та продовження сну виглядаю,
У такому ж, у юному віці,
В ньому вітер зустріну-спіймаю
Десь за бродом, чи біля криниці
Обійме, знов дихне в мої коси,
В дві щоки, як завжди, поцілує,
З квітів, трав сипне до ніг роси,
Свою ніжність мені подарує.
Ганна Зубко
01.10.2024.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
