Тихий спогад
А так би хтілось,
як колись,
за руки взялись,
обнялись.
І твоїх сильних
рук тепло
зітре ущент
буденне зло…
Забули б,що пече, болить,
бо так жадана зустріч-мить…
Та не повернуться роки —
вже сива я і
сивий ти.
Вже друга я…
Та інший ти…
Лишились тихі спогади,
де юні ми,
закохані…
Є й інші — бурі спогади про нас,
десятки літ
ламали нас!
Трагічна і така тяжка
історія того буття.
Є Син, котрого ти так не приймав,
і Доня, що вже навік не та…
U.Ray.
U.Ray
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
