Тихіше…

Тихіше, якомога тихіше…
Але сирена все одно гуділа у вухах,
І ставало темніше й темніше.
У пітьмі, у підвалі дитя тримало іграшку в руках.

За що їй це все, вона й не знала,
Прожила ще мало зовсім літ.
Ще недавно вона раділа й гуляла,
Вона так мало бачило світ.

Тепер темно, страшно, вибухи гримлять у вухах.
В подумках вона винила себе, що сказала:
"Мамо, диви, літачки кружляють в хмарках"
Але вона і не знала що цим себе врятувала.

Їй страшно було у пітьмі.
І ось відбій пролунав.
Вони вийшли із-під землі.
Але їй так й не зрозуміти, за що її дитинство, літак той украв.
Illiterate