Як іноді хочеться просто мовчати,
Закутатись в тишу, як у ковдру надій,
Бо жодні слова не здатні сказати
Те, що всередині — чи біль чи дощ мрій.
Мовчання лікує і душу тримає,
Коли буревії розривають думки.
Віра у темряві світло шукає,
Як промінь ранковий у сонячні дні.
Здається, що серце німе від розлуки,
Але тиша — це шлях до спо́кою снів.
В обіймах її зникають всі муки
Й душа відчуває глиби́ни років.
Мовчання лікує, мовчання рятує,
Воно огортає, як тихий прибій.
Іноді тільки воно зрозуміє
Те, що в тобі від чуттєвих стихій.
09.10.2024
ID: 1023913
© Svetoviya
Svetoviya (Алла Савченко)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
