Заплакані дівочі щоки,
На календарі якесь-то там число.
В людській свідомості стихли кроки,
Неначе їх не було.
Очистився розум.
В думках ніби порожня кімната,
Та чомусь від цієї тиші
Хочеться плакати та кричати.
Ні, не кричати..
Волати про допомогу!
Хочеться зламати стіни й перевернути підлогу.
Хочеться битись в конвульсіях, руки стирати знов,
Бо не хочеться в тишу вертатися,
Від неї холоне кров.
Від тиші рве дах і ламаються наші життя,
Тому що якщо ти в тиші,
То значить, що ти одна..
Аліна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
