Ти завжди будеш не забутим

Квітка шани тихо ляже
На сиру, вологу землю.
Воїн був… і вже немає…
Душа нагадує пустелю,

Дуже випалену сонцем,
Виснажену сухим вітром,
Сіру, рихлу, безпритульну,
Що без мети шниряє світом.

За що, скажи, тебе убили?
За віру, волю і свободу?
Ти завжди будеш не забутим,
Героєм для свого народу.

Лети із миром, будь же вільним,
Ти так боровся, щоби рідні
Ніколи не відчули горя
Й жили в квітучій Україні.
Тетяна Чорнопольська