ти з плутону я з задзеркалля
ми в паралельних площинах мила
за милю
я чую твій сміх
(та ти
на жаль
не смієшся
(
хоча залишаєшся дивом
звідки у вас на плутоні
квіти?
чому у нас в задзеркаллі не
проростають
крила
коли
хтось
задихається?
моя любов задихається
(вона так хотіла мріяти!)
я ніколи не вимовлю
бо ти навчена це не слухати
й на плутоні
квіти
сховає
сніг
задзеркалля
зруйнують
тріщини
а ми в паралельних площинах
мила
нас розділяють не милі –
всесвіти
Анастасія Іванова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
