Ти — йдеш, і я піду з тобою
У тишу, де замовкли наші дні.
Де холод сліз ховає долю
Де небо падає в журбі
Вже й тіні падають поволі,
Твоїх слідів не видно там.
А світ без тебе — тихий болем
І вічність стиха шепче нам.
Твій голос кличе, десь далеко
Я йду на поклик, навмання.
Хай сльози втомлено стікають —
І з тобою я. Навік. з дня – до дня.
Алекса Остра
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
