Вже нікого не дивує
Сивина на голові,
Молодих дівчат і хлопців,
Що воюють на війні.
Не шкодує їх природа,
Не шкодують вороги,
Їм на голови сьогодні
Ллється шквал вогню й біди.
Найстрашніше бачить поруч,
Як загинув побратим,
А в цей час летить у бік твій
Залізяччя ворогів.
У бою ти бачиш тільки
Ціль ворожу – треба бити!,
Бо інакше ні хвилини
Ти не зможеш більше жити.
Ні жару, ні лютий холод,
Зовсім ти не помічаєш,
Бо нема часу на роздум,
Ти країну захищаєш.
Розслаблятися не можна,
Треба все й в тилу робити,
Працювать і волонтерить,
Щоб надалі Мирно жити.
(13.11.2024)
Галина Корольова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
