Ти малюєш серце з квітами,
В загубленому просторі я шукаю себе.
З малюнками нікуди не подітими,
У цьому небутті я знаходжу тебе.
Пам’ятаєш наш шлях?
Нашу довгу дорогу вкриту пітьмою?
Я залишусь тут в цих віках,
Щоб більше не знати, що станеться з тобою.
З малюнками нікуди не подітими,
Я прийду і скажу: "все гаразд".
Коли темрява зіпсує нас бажаннями укритими,
Настане час і нас охопить маразм.
У твоїх страшних кошмарах —
Я хочу, щоб ти згадав ким ти є.
Із зав’язаними очима літай як у хмарах.
Не забувай хто ти є.
Намалюємо квіти на наших шрамах,
Пройдемося пензлем по засохлим стежках.
Наче мелодія серця незламна —
Охопимо в обійми цей страх.
В загубленому просторі,
Запам’ятаємо наше серцебиття.
Розчинемося в найтеплішому вечорі.
Майнемо в небуття під назвою —життя.
Daris
