Я так боюся при тобі плакати
Не хочу я нічого поганого сказати
Так боюся бути вразливою
Боюся відчути себе жахливою
Не таку ти мене тоді покохав
І нічого поганого проти мене не мав
Ти полюбив мій кепський характер
Полюбив волосся яке роздував вітер
Пам’ятаю як на руках при людях носив
Як на балконі при мені сигарету палив
Ти не був на мене по справжньому злим
В моїх очах постав чоловіком великим
Я завжди була така горда й незалежна
Однак відчула, що любов є безмежна
Що любити мене можна просто так
Ходити і зрізати для мене перший мак
Ти мене притуляв, від грому захищаючи
Ніжно до мене наляканої розмовляючи
Я ховалась до тебе, не тільки від бурі
Ти не давав мені бути більше в зажурі
Як шкода, що ти бачив мої гіркі сльози
В душі моїй панували тоді люті морози
Ти моє бідне й нещасне серце відігрів
І так палко до своєї душі пригрів
Я не буду більше так гірко плакати
Буду тебе вірно та віддано чекати
Кожного теплого дня, кожної темної ночі
Бачити будеш мої великі й щасливі очі
Лілія Шило
