Ти побачиш мене будь-де,
Ти почуєш мене повсюди.
Нехай час невблаганно йде:
Відтепер ми не рідні люди.
Відтепер не буде світити
Твоя усмішка: легка, чарівна.
Відтепер ми будем платити
За гріхи з малого човна.
Відтепер ми будем страждати,
Йти та падати, лежати без сил.
Доля й скруток нас будуть лякати,
Проте встанем ми задля крил.
І розправим їх гордо, м’яко,
Назло кожному й проти невдач.
Ти все зможеш, знаєш, друзяко?
Через мене даремно не плач.
Ти побачиш радість повсюди,
Ти почуєш гомін будь-де.
Відтепер ми не рідні люди,
Відтепер час зовсім не йде.
Софія Кальфінська
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
