Я так сумую за тобою хоча не бачила вживу.😭
Мені так самотньо без твоїх жартів. 💔
Без твоїх побажань на добраніч до сну.😞
Коли ти написав що нам не по дорозі моє серце розбилося вщент. Мій жарт про те що я хлопців колекціную чи був причиною цього. Чи просто ти шукав якусь причину щоб більше не мати нічого зі мною спільного і всьо книжка закрилась тебе нема душа болить і сльози лють градом за тобою хоча ти є ти не мертвий. Між нами вулиці і будинки чимала відстань я тобі скажу я б її подолала заради тебе. Але чи б ти подолав заради мене. Хоч крок. Мені цікаво чи ти думаєш про мене. Чи я лишила слід в твоїй душі. Моя душа моє серце кричить і хоча моє бажання здійснилося і за вікном падає сніг мене це не тішить бо думаю лише про тебе . Не про погоду не про майбутні екзамени із мікри. Лиш ти в моїх думках і я тобі скажу що це складно сказати собі що все кінець не було нас і не буде ми лиш знайомі навіть не близькі. Ти був тим на чиї повідомлення я чекала хоча в тих повідомленнях не було сенсу . Я їх перечитувала і думала гадала як тобі відписати. І так ти правий я тебе боялась але не в поганому а позитивному сенсі. Чому інколи ігнорила не відповідала бо боялась що ти не сприймеш мій молодий вигляд мене мою душу. Я боягузка я інтроверт. Мені не вистачало сміливості бути ким я є. Так я виглядаю зовні як дитина але в паспорті мені 19 і в глибині серця я давно вже не дитина. Я хочу бути як всі. Зустрічатись, цілуватись, навчитись готувати(персикове варення і твої улюблені пиріжки).але в нас не склалось ти напевно вже із іншою є. Сподіваюся що ти щасливий і здоровий. Хай буде твоє життя довге а здоров’я міцне. А я стану тою ким маю стати. Я переживу цей біль залікую рани і можливо знайду того хто прийме мене такою якою я є. На вуличках Львова ми будемо десь ходити але окремо я і ти. Ти будеш у церкві служити а я буду десь поряд зовні на вулиці йти. Коли ти закінчиш служити службу тебе вдома чекатиме сімя. Гарна дружина і діти. А мене чекатиме мій чоловік і мої прекрасні маленькі діти. Можливо я не згадаю навіть тебе твою посмішку. Очі і брови. Але коли мій чоловік принесе персикове варення я згадаю про це і зненавиджу все що пов’язано із персиками зайчиками і пиріжками бо частиною цього був колись ти. Гаразд треба закінчати цей сумний прозовий вірш. Прощавай! Мені сумно але це пройде. Головне щоб ти був щасливим і твоє життя було повне світле. Я відпускаю думку про тебе про твій чарівний вигляд і все. Я помолюсь за тебе. Я завжди подумки в молитві згадуватиму імя твоє. Прощавай.
Ластівка
