-Воїн!
-Озернись навкруги, поля й ліси, гори й ріки..-
Твоє все навіки!
Як мовчав перший день,
Бо не вірив дарма,
Що "брати" розпанахають спину.
Як не знав, чи сказати близьким, ТАК, війна….
Так, мамо, люди гинуть…
Як сміявся, забувши на мить про ту кров, що на берцях, змішана з глиной..
То чому, коли дивлюся в очі тобі,
-Живий! Мрію,….
Але відвернусь – почуваюсь бездушной твариной.?
Хай простить мене Бог, за тії гріхи, що я скоїв, боронячи свою Країну…
За ту посмішку, на моєму лиці, коли дорізаю останню на полі, рашистську напівлюдину.
Смерті вже не боюсь, бачив не раз, не жду її, але й не тікаю.
День прожив- дяка Богу, то й тобі дозвонюсь, чую,
-Любий, кохаю! Чекаю! Скоріш повертайся в родину!
Так минає цей рік, серед братів, що ділять останнє зі мною.
І нехай не побачу вже деяких з них, завжди , на вік, пам’ятатиму, як закрили від куль мене, своєю спиною.
То коли закінчиться цяя війна, може Бог забере мене в верх, або в низ, не важливо.
Вірю, що кою це все не дарма, ще розквітне, як фенікс із попілу, серед руїн, возродиться моя Країна.
Через віки, коли вільнії діти, маленькі сини України, в підручниках, з тризубом на листах , читатимуть, як стала сильною їхня прекрасна Країна.
-Воїн!
-Озернись навкруги, то все не дарма! Закрий, любий, очі, ти бачиш?
-То їхнє майбутнє, їх довге, свободне прекрасне життя, тобі завдяки, стане для них незабутнім і славним!
Слава воїнам, що боронять нашу землю!
Вічна пам’ять загиблим героям!
Слава Україні!
Листопад 2022
Пам’ятаю. Завжди.
Катерина
