я кожен день пишу вірша
проте не на папері , а в уяві
тебе шматую , рідная душа
до кольору вечірньої заграви
чекаю мить , коли жадане слово
в мені пробудить спогади сумні
молюсь тобі я , ідоле любові
кому ж молитись , якщо не тобі ?
сплітаю фрази у п’янкі сонети
проте для себе , лиш собі одній
себе дарую синій висі неба
де сумно плаче зграя журавлів
пробач мене , вогонь мого натхнення
пробач мене , що грішна і проста
себе дарую звичностям буденним
і забуваю записать вірша
2008 рік.
Лана Краска
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
