Даруй чарівні їй ти квіти,
До серця часто притули.
Цінуйте час, Ви – Божі діти,
Кохай її, живи, люби.
У тишині Сосюри й Тичини,
Даруй відверті їй думки.
Люби, кохай, ти без причини,
В обіймах мрій – ти вір в казки.
Приклич до неї сотні квітів,
Хай буде світла цяя мить.
Вона лікує і без ліків,
Любити щиро тебе вчить.
Люби, щоб ковдрою накрило,
Теплом уста її щемлять.
Ти – світ мій, моє світило,
І хто ще міг крім нас кохать?
24.12.2023
Автор – Богдан Пічкур
Пічкур Богдан
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
