У буденній сірій сирості і млості,
Шукала світла лиш твоїх очей,
Не боялась гніву твого й злості,
Чекала лиш тих коротких я ночей .
Занурююсь у бентежність з головою ,
Душу всі ревнощі в собі .
Тяжко мені без тебе, й боляче з тобою
Усе що мала я віддала тобі…
Тужу, сумую, плачу, злюсь, ревную, і люблю .
Про тебе думку я лілею й тихо бережу ,
Тішусь я надієй, та знаю що любові не куплю ,
Залишусь я в холодній тіні, те що є між нами бережу .
Любове, що ти зі мною зробила?
Я залишилась спустошена й безсила.
Ох, серце моє! В чому ж та страшна біда?
Що тебе від тої бурі захистити не змогла?
Мargo
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
