Він вітер з півдня: жаркий, вільний…
Вона північний, та палка душа…
Розбурхує у жилах пристрасть сильну:
Мороз по шкірі, йде з-під ніг Земля…
Гуляв на волі, в Тихім океані…
Між візерунків перуанських гір…
Та задивлявся у блакитні далі –
Там де спокуса чарувала зір.
Не зміг втримати себе в полоні,
Бо одиноко, така одна…
Багато подруг, принади ззовні…
Але в уяві, лише вона…
Краса слов’янська снилась загадкова…
Притягувала відблиском зорі…
Він сподівався на щасливу долю,
Світились в Небі заревом вогні…
Північ і Південь – вселенський вітер!
Торнадо душ…з’єднались знов…
Звучить в Карпатах гірська трембіта,
Яке це щастя, коли любов…
ND💞
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
