Коли в мене спитали.. – : "Ти за Ізраль чи Палестину?"
Я гордо відповів – За рідну Україну!
За ту яку воює молодняк, на границях з бульбою страхує цих дитят..
Тих дитят, що випускають в небо МІГа, і гудок тривоги лунає не в потіху..
І знову він, і знов тривога, і треба бігти вже додому..
З одного боку круто це.. А з іншого обдумай все…
Так – це круто, я не спорю, сидіти з ранку, пити чаю вдома..
А не в морозі в -5, сидіти знову в школах..
Але воЯки в цей мороз, страхують чисте небо, щоб не запустили знов калібр той, що вб’є цілу сімейку.
Він вб’є людей, які хотіли жити. – але В.В хотілось знову нашкодити..
Він знову хотів траур, він знов хотів біди, але те ППО, що знов стояло в полі, зробило так, щоб не завдало людям болі.
Начебто й гаразд.. Збили той калібр, але осколок нього, потратив в ту домівку.
В ту домівку.. Де жили прості люди, ні.. не нацисти, не Бандери.. а просто життєлюби…
Трагедія в людей знову десь настала, поки мажики при владі, знову все забрали.
VOZIK
