Тривога –
голос Бога:
«Ховай дітей
мерщій бо
смерть іде
по них»
у білих сорочкАх
під темний
сАван Ночі
по кАменю
босОніж
біг
і
плач
крізь рОзпач
скрізь
небесний свист і гУл
поцілених ракет
прилЕтілих
по чорним небесАм
порахувАть овець
по головАм
…
розкрИшений бетОн
цеглЯний пил
кров недобіглих
крОк
до схОванки дверЕй
в які
хтось
все ж
не встиг
своїх дітей
сховАти від напАсті
…
тепер стоїть там сАм
без нИх
ось-ось
живих
та й
пОрхнула душА
з
залІзом покалІченого тІла
несИла бУла бІль той пережИть
і
стИхло нЕбо так…
…як загулА землЯ
плачЕм із глибинИ…
…обірваного серця
…
що бУло до сих пір
уже не бУде тАк
усе будЕ навпІл
всЕ заберЕ війнА
все щО ти їй віддАш
що не віддаШ – те нІ
нічОго я не дАм
хай бУде всЕ в менІ
і сльОзи
і любОв
і та дитяча крОв
…
мироточИть бетОн
болІє нОчі час
Ти з нами,…?
(тиша)
… Бог ?
Ти не
залИшив…
…нас ?
ХРЕСТОСЛОВ
