Тридцять сім

Тридцять сім
Ранок. Будильник. Вставай, не проспи,
Штори відсунь, подивися на світ.
Кава, маршрутка, долоні в тиску,
Люди, мов тіні, години пливуть.
Три зупинки. Сім хвилин.
Сім зупинок. Тридцять сім.
Три секунди, щоб вдихнуть.
Сім годин, щоб не заснуть.
Офіс, таблиці, цифри живі,
Хтось на екрані говорить про «ціль».
Думка зависла: «чи справді живий?»
Час пропливає, мов човен, мов джміль.
Три години. Сім дзвінків.
Сім розмов і тридцять сім.
Три хвилини до кінця.
Сім вагонів, хтось вівця.
Вечір. Під’їзд. Ключі. Ліфт.
Погляд у стелю — день, наче міф.
Сон розливається, мов старий шрифт,
Завтра те саме. Коли тільки жить.
Автор: Сергій Довгополий

Сергій Довгополий