Любов трояндою цвіла,
Злітали душі в Небеса…
Щеміло серце…холодок…
Палкі зізнання, блиск зірок…
Буяли в ніжності садки,
Нектар кохання…шик Весни…
Трояндою цвіла душа,
Молочний Шлях у мріях снах…
Та, час випробувань настав,
Спокусу сам Амур прислав:
"Цікаво, а пройдуть урок!?"
Удар у спину, злобний рок…
Неоціненний дар Небес
Перетворивсь на темний хрест.
Любов образилась…пішла…
Не вберегли, печаль знайшла.
Там, де є двоє – бродить жаба,
Поруч: спокуса, наклеп, зваба…
Щоб цінували дар космічний!
Нехай любов живе довічно!
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
