Троянда справді королева квітів,
Цвіте вона так гордо і красиво.
Їй все пасує – квітнути улітку,
А чи ховати пелюстки під снігом.
Не гнівається королева – їй не до лиця
Якийсь похмурий настрій через зиму.
Вона ж бо знає, що її краса
Завжди захоплює й окрилює людину.
Подивишся – троянди у снігу,
Немов у царстві Королеви Снігової.
Хоч трішки сумно, щоби ту красу
Не знищив вітер, морозець і холод.
Та як же гарно королеві квітів
У тому білосніжному вбранні!
Як наречена – в білій пишній сукні
На білому банкеті у фаті.
І, справді, око щиро так радіє,
Коли така краса в засніженім саду!
Бо лиш природа такі вміння має
Майстерно поєднати холод й красоту.
Троянда ніби гріється під снігом…
Можливо й сніг троянду полюбив!?
А, може, й доля посміхнулася і в грудні
Він свою горду квіточку зустрів!?
Марина Семйоник
