Троянда і художник 🌹

Перший світанок, щезне за мить.
Легкий, прозорий, немов міраж,
Прокинулась троянда, вже не спить,
І думає собі:,,От взяв би художник гуаш,
І малював мене тендітну,
Як в росяних водах купаюся я.
І кожну виводив пелюстку,
Та це лише мрія блакитна моя".
Та сталося диво, художник прийшов,
Троянду одразу ж помітив.
Дістав мольберт, гуаш і полотно,
І лінії плавно виводив,
Із квітки очей не зводив…
Сміялась троянда, хоч роси тремтіли,
А листя тягнулось до сонця,до неба,
А він малював, забувши про втому.
І так не хотів вертатись додому…
Сміялись обоє, сміялись від щастя-
Кожен отримав своє:
Троянда – усміх і радість,
А він цю картину в люд понесе.
nezabydka