Крок… ще крок. Ідеш в безодню.
Рука попереду стримить.
І відчуваєш спокій, втому
У цю ледь моторошну мить.
І ти прямуєш до кінця
Дрібними кроками сліпця.
Уперся в щось… рука шука,
Нарешті, вимикач знайшла.
У голові панують думи,
Як вимкнеш темряву, то в шумі
тих кольорів, що вмить узрієш
Нарешті страх ти свій розвієш.
І мовби щось тебе торкнулось,
Як серце миттю сколихнулось.
Частіше дихання і пульс.
Рука не змінює свій курс.
В надії страх опанувати,
Ти прагнеш світло враз вмикати.
Та раптом… Бах! Лиш іскри-зорі
Осяють довгі коридори.
І ось стоїш… весь потом вкрився,
Сива потилиця – узлісся.
Не думав ти, що 40 Ват
Підключить так електрик Гнат.
Yuliia Behen
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
