Туман – диво з див наймиліше

Вранішній туман - як сиза, безмежна хмаринка.
Пропливає, немов у казці, над сушею й водою.
В нім купаються кожне дерево, кущ, квітка, травинка.
Гори та ліси зволожуються з його ходою.

Вони радіють туману. Росичкою вмиваються.
Рослинний світ дружненько йде в повен ріст.
Із вдячністю своєму рятівнику вклоняється.
Миттю оживає природа. Має вона такий хист.

Туман... То вранішнім серпанком пробіжиться
Низесенько над самою красунею землею.
То здалечку скромненько покрасується
Над долинкою затяжною та густою млою.

А коли вже вийде на прогулянку сонечко,
Повітря нагріється. Враз стане тепліше.
Туман сяде на воду та землю, мов у сіделечко,
І розчиниться в них це диво з див наймиліше.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко