Туман

ТУМАН
Лежу на рідненькій землі,не бачачи нічого,крім туману,
Не розуміючи,куди попав і що вже встиг зробити.
Я бачу, як горить НАШ КРАЙ,НАШ РІДНИЙ КРАЙ,де діти радісно гуляли,де свіжий дощик крапав по землі.
Я відчуваючи цей запах,стараюсь зрозуміти, що й коли…
Почувши крики тих людей,я подивився вже на себе…
І взявши себе в руки,побіг в туман, де були протяжні бої.
Біжу від куль,від свисту, що почув над головою,
А очі просльозились від страшного пару.
І от я сів та, дивлячись на себе,згадав,коли сидів з дружиною на полі та говорив,як тяжко було жити.
Не відчуваючи нічого,крім тяжкого болю,я постарався залікувати всі свої виразки,
До поки люди бігли по моїх ногах як по землі, де колись садили квіти…
І дивлюсь на свої долоні ,які покриті слідами від тяжкого бою,
Промовивши собі під носа « ще вроді не старий,ще вени не засохли на руках!»
Я тут же взяв у руки зброю та прокричав на весь свій голос: « СЛАВА НАШОМУ КРАЮ!!СЛАВА НАШІЙ НАЦІЇ,СЛАВА УКРАЇНИ ТА СМЕРТЬ ВОРОГАМ»
Почувши відповідь та рідні голоси своїх братів,я біг їм вже на допомогу та відстояти честь і мир нашого народу.
Насамперед я борюсь за свою кохану,яка чекає мене чистим і живим,
За майбутніх моїх трьох дітей,за всіх дітей у цьому світі.
Я українець,я той, хто буде битися за тихий мир …
Кричавши: «УКРАЇНА НАША МАТИ»я біг на свист від куль заради нашої землі
Олександра Андріївна