Ліс туманом огорнуло
В теплих обіймах, які так притаманні
Кожному, хто хоч раз по-справжньому любив…
Серед тієї тиші, що там панувала,
Був він один у думках своїх.
Все чекав наполегливо,
Чи, може, вийде хтось з того туману, чи, може, все-таки ні?
Така була доля, він мусив чекати
Та сподіватися, що все-таки хтось вийде до нього назустріч
З цього загадково чудового лісового туману…
Юрій Подорожний (Yurii Podorozhnyi)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
