Я хотів би просто повернути час назад
Про неї можна написати сотні віршів і балад
Її краса немов квітучий сад
Казала що будем щасливі
Та тепер я сам
Вона сказала все даремно ,зникли почуття
Пам’ятаю як казали вдвох
Ти сенс мого життя
Біль у серці біль в душі
Стекли всі сльози по руці
Ми були разом ,втратив я тебе
це був найбільший страх
Ти в моїх думках і у віршах і в моїх строках
Тепер ми бачимось у снах
У небі зорі всі погасли
Моя ще мерехтить
дивлюсь на тебе
Ще все палас все горить
Моя душа кричить в тиші, шукаючи тепла,
Там, де була ти, тепер лиш пустота.
Я йду крізь сутінки, де згасли всі вогні,
Ти залишилась назавжди у моїй весні.
Чому так важко вірити у новий світанок?
Твої слова, як спогад, – солодкий обманок.
Та вірю, знову серце віднайде свій шлях,
Знаю, рани гоїть час, хай навіть у сльозах.
Тут так холодно без тебе
За вікном моїм давно метіль
Прошу прийдіть і обійміть
Той хто зможе своїм теплом мене зігріть
Того я зможу знову полюбить
Костянтин Мазурак
