Тікай, тікай, моя Джульєтто!
Тікай долинами пітьми.
Біжи подалі, геть від цього світу.
Та спокою ти не шукай у забутті.
Забуть, Джульєтто, про свого Ромео,
Бо вже трагедія не та.
Зродилась зрада у думках Ромео
І стала не потрібна вже любов твоя.
Тікай, тікай, моя Джульєтто!
Тікай, біжи від смерті, люба,
Сховай подалі всі страхи.
Забудь своє кохання ніжне,
Як серце билося тоді.
Біжи ти хвилями безмежжя,
Де досі чуєш стогін болю
І тихий, хриплий спів.
Тікай, тікай, моя Джульєтто!
Тікай у мрії сповнені життя.
Залиш у пам’яті усе, що було,
Минуле своє з горя й сліз
Не викидай у море гріз.
Відлуння зради ще чутно біжить слідом.
Та вже видніється освітлена дорога,
Що приведе в нові світи.
ElizaLoiren
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
