Тіло

Стомились очі, голова болить,
І ніч здіймає п’яти.
Такі безсилі стали плечі,
Важезні кроки, дивний подих.
А серце щиро гомонить,
Душа до танцю ладна –
Та нікуди ступить.
Вуста сміються наче ще,
Кілок у спину гне.
Слова не вимовити,
Треба води. Певно лягти…

Тетяна Кунаш